Щось здригнулось в серці, ворухнулось в грудях,
Розлилась в душі тремка печаль,
Юністю війнуло, партою шкільною
Й поманило у безмежну даль.
Вже я там думками, де дзвінок сріблястий
Нас за парту, на урок скликав,
Де ще юний фізик, вчитель нежонатий,
Нас законів фізики навчав.
Лиш заплющу очі – всіх вас, рідних, бачу
На лінійці, в класі чи в саду.
І з болючим щемом, і з любов’ю в серці
Я на зустріч з вами, з юністю іду.
Я завжди думками лину в рідну школу,
Де найкращі люди на усій землі.
Ви – моя розрада. Ви – моя опора,
Рідні, дорогі мої учителі.
І коли у серці смуток обізветься,
Чи засяє радість сонцем золотим,
Я в думках вас кличу на сімейну раду
Всіх, таких до болю, рідних і близьких.
Дай вам, Боже, щастя справжнього, земного
І розумних учнів, з вогником в очах.
Хай вас Божа Мати вбереже від злого,
А вогонь юнацький в серці щоб не згас.
ЛЮБОВ АДАМЧУК
|