ГЕНОЦИД КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 1944 РОКУ – ПАМ’ЯТАТИ, ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ЗНОВУ

Депортація кримських татар – одна з темних сторінок історії Радянського Союзу і страшна трагедія для цього народу і всього українського суспільства. 18-20 травня 1944 року бійці НКВС зігнали до залізничних вагонів майже все татарське населення Криму і відправили в бік Узбекистану.

В результаті етнічної чистки за наказом Сталіна було депортовано 191 044 кримських татар у віддалені регіони Радянського Союзу – від північного Приуралля до республік Середньої Азії. У дорозі померла 191 людина, протягом першого року депортації, за різними оцінками, від 15% до 46% від загальної кількості.

Після депортації була знищена матеріальна та духовна спадщина кримських татар, конфісковано все їхнє нерухоме й рухоме майно, запаси продовольства, ліквідовані книгозбірні, закриті бібліотеки, школи, мечеті. Було змінено тисячі історичних назв місцевостей.

12 листопада 2015 Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Коріння кремлівського антагонізму до кримських татар йдуть у тридцяті роки минулого століття, коли радянська політика стосовно інших національностей СРСР стала репресивною. Безперечно і сьогоднішні злочини будуть засуджені світовою спільнотою на законодавчому рівні у справі України проти Російської Федерації у Міжнародному Суді ООН.

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України глибоко шанує пам’ять закатованих кримських татар і докладає усіх зусиль, аби захистити кожного мешканця Криму, кожного переселенця, чиї права порушуються.